Українське Різдво

Так вже історично склалося, що у сучасній Україні головним зимовим святом вважається Новий Рік, тоді як Різдву відводиться здебільшого другорядна роль. Так було не завжди. Колись українці, як і увесь християнський світ, в останні дні року раділи народженню Сина Божого, а Новий рік був вже так… Приємне доповнення.

Якщо щось відбувається не так, як у людей, то тут необхідно шукати червоний слід. Більшовицькі експериментатори у своєму фанатичному прагненні знищити релігію, щоб замінити її на комунізм, звісно намагалися відняти у народу головне християнське свято. Щоправда, по відношенню до українців це виявилося не так вже й просто, бо традиційне українське Різдво сформувалося ще за козацької доби.

Як козаки Різдво справляли

Епіцентром різдвяних святкувань у Гетьманщині була, звісно, столиця — Батурін, а згодом — Глухів. На Різдво до столиці з’їжджалася уся тогочасна українська еліта — духовенство, козацькі старшини та високопосадові урядовці. Старшини, які допускалися до гетьманського двору, несли свої вітання та подарунки. Найчастіше це були частування та екзотичні речі: чорна ікра, апельсини, привезені з південних країн, вина та цукати, годинники, шовковий одяг.

Члени Генеральної військової канцелярії (найвищої адміністративної установи Гетьманщини) на чолі з генеральним писарем приходили особисто привітати гетьмана. Після цього обрана козацька аристократія запрошувалась на обід, по закінченню якого увесь гетьманський двір виїжджав на святкову літургію до найбільшого столичного собору.

Після молебню і при появі на небі символічної першої зірки у гетьманської резиденції розпочинався бенкет, тривалість якого ніколи не нормувалась. Гуляли стільки, скільки були спроможні господарі і гості.

il2

Особливістю різдвяних святкувань у Гетьманщині були… феєрверки. Так, вам не почулося. Українські козаки полюбляли бавитись салютами на Різдво. За це відповідала Генеральна артилерія — серйозне військове відомство. Під час свят на втіху столичної тусовки витрачалась мало не половина річного запасу пороху. Гарним засобом вшанувати гетьмана було викласти його ініціали з порохових свічок, тим самим відтворивши палаючий вензель.

Що там на різдвяному столі? Серед спиртних напоїв козацькі аристократи полюбляли імпортні ігристі вина, які були досить дорогі та ввозилися через Польщу. Почесне друге місце займала горілка, але найчастіше її заміняли настоянками (грушевими, вишневими, персиковими). Святвечір, звісно, не обходився без традиційної куті. Обов’язково на різдвяному столі були м’ясні страви. Та чим більше їх було — тим багатше вважався стіл. Загалом, багато пити та до відвала їсти вважалося цілковитою нормою та навіть правилом гарного тону у козачих колах.

Ялинка, Святий Миколай та «Щедрик»

Щодо святкувань простого люду, то молодь на Різдво декілька століть назад займалася тим же, чим й понині — колядувала. Це загалом дуже стародавня традиція, яка бере свій початок ще з дохристиянських часів. Так слов’яни відзначали народження Сонця, яке припадало як раз на 25 грудня (день ставав довшим). Оскільки колядки були колись язичницькими піснями, то церква спочатку вела з ними безуспішну боротьбу, але народні звичаї усе одно збереглися дотепер.

Щодо різдвяної ялинки — ця традиція прийшла до нас з Австро-Угорщини у XVIII столітті. Імператор Франц II з нагоди дня народження принцеси наказав поставити ялинку в імператорському палаці. Після цього дерево почали ставити по всій імперії та поступово традицію перейняли в інших країнах Європи.

Персоніфікованим духом Різдва був добре відомий вам Святий Миколай. Спершу саме цей святий дарував подарунки дітям у Європі 6 грудня (у день свого шанування за церковним календарем). Згодом, у період Реформації, яка виступала проти шанування святих, у Германії та суміжних країнах Миколай був замінений на маленького Христа, а день вручення подарунків був перенесений на період різдвяних ярмарок, тобто 24 грудня. У період Контрреформації образ Святого Миколая повернувся, проте вже асоціювався виключно з різдвяними святами. До речі, американський Санта-Клаус — це саме Святий Миколай, завезений до Америки голландцями. Сінтерклаас (так звали Миколая голландці) у штатах згодом втратив свою церковність і став комерційним персонажем.
il3

Якщо розказувати про українські мотиви у культурі Заходу, не можна не згадати про українську народну пісню «Щедрик», музична обробка якої стала добре відома вам як Carol of the Bells. Український композитор Микола Леонтович знайшов текст народної щедрівки (пісні добрих побажань) та просто написав до неї музику. Уперше «Щедрика» виконав хор Київського університету у 1916 році. Виконання твору принесло великий успіх Леонтовичу. 5 жовтня 1921 року «Щедрик» був виконаний на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. Пісня так сподобалася публіці, що американський композитор українського походження Петро Вільховський навіть створив англомовну версію Carol of the Bells. Ви її певно чули у багатьох фільмах, зокрема «Сам удома» чи «Гаррі Поттер». Пісню й досі виконують різноманітні американські хори на Різдво.

Сталін — викрадач Різдва

Але повернемось на українські терени. Коли Україну захопила червона чума, Святого Миколая як суто церковного персонажа, не могла не торкнутися антирелігійна та антиріздвяна кампанія більшовиків. Спочатку совєти діяли лише пропагандистськими методами, поливаючи Різдво брудом як свято проклятого капіталу та буржуазне упередження. Але людям усе одно подобалося відзначати Різдво та подобалися різдвяні ялинки, тому на одній пропаганді більшовики не виїхали. Тоді Сталін розпочинає глобальний наступ на релігію, та починаючи з 1929 року Різдво та Пасха перестали бути вихідними днями. Відмінили й Новий рік, а продаж ялинок заборонили під загрозою штрафу чи примусових робіт.

photo_best_areacretiv_com_xxxl_008

Так продовжувалося шість років, поки член Президії ЦВК СРСР Павло Постишев не запропонував Сталіну повернути Новий рік, але змінити його сутність. 28 грудня 1935 року Постишев через газету Комсомольська Правда звернувся до комсомольців: «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». Перше новорічне свято у СРСР відбулося у Харкові, а згодом у Москві.

Тоді ж народився образ соціалістичного Діда Мороза, який був покликаний замінити Святого Миколая. Більшовики використали свій улюблений прийом: зберегли звичай, але додали йому новий червоний зміст. Ялинка стала називатися не різдвяною, а новорічною. Зірка на верхівці тепер була не Віфлеємська, а комуністична. Янголяток на гілках замінили червоноармійці та серпи з молотами.

Що цікаво, на теренах України більшовикам було значно важче знищити традиції, ніж безпосередньо у Росії. Навіть зараз, ті, хто читає цю статтю, чудово знає про коляду. У тієї самої Росії традиція колядок давно вмерла, а якщо й існує, то здебільшого у селах на українських етнічних територіях. Теж саме й стосується Святого Миколая. У сучасній Росії дітям ніхто не кладе подарунок під подушку 19 грудня, уявіть собі.

За збереження традицій українського Різдва треба подякувати українським націоналістам. Боротьба націоналістів проти більшовиків була також за право вірити у Бога. Тому у підпільній державі, яку творила УПА, Різдво було офіційним святом. Партизани навіть виготовляли власні різдвяні листівки, які надсилали родичам чи коханим. Деякі з листівок виготовлялись на підпільних друкарнях. Деякі малювалися власноруч простими олівцями. Звісно, листівки були далекі від професійного виконання, бо на те не було відповідних засобів, але це була річ, яка могла внести у бойові будні повстанців деяку різдвяну містерію.

il1 (2)

25 чи 7?

У останні роки гостро постало питання, коли ж українцям відзначати Різдво: 25 грудня чи 7 січня?

Римська церква встановила 25 грудня як дату святкування Різдва близько 320-353 років. Вже з кінця IV століття увесь християнський світ святкував саме в цей день.

Деякі православні християни святкують Різдво на 13 діб пізніше через плутанину у календарях. Юліанський календар, який запровадив Юлій Цезар, був зручнішим, ніж старий римський. Але з часом з’ясувалося, що він також недосконалий: юліанський рік був на 11 хвилин довшим, аніж сонячний. За 128 років ці 11 хвилин перетворились на один зайвий день. А вже за півтора тисячоліття календар відставав на цілих десять днів. Що й стало причиною введення в XVI ст. оновленого — Григоріанського календаря.

Григоріанський календар запровадив 4 жовтня 1582 року Папа Римський Григорій XIII. Він враховує неточності Юліанського. Згідно з нововведенням, аби вирівняти похибку Юліанського календаря, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня.

Кажуть, що Різдво 7 січня святкують саме православні християни. Це не зовсім вірно. З шістнадцяти православних єпархій одинадцять святкують Різдво разом з усіма християнами 25 грудня. Особливі тут тільки Російська, Єрусалимська, Сербська та Грузинська православні церкви, афонські монастирі та православні і греко-католики України, які зберігають вірність старому Юліанському календарю (тобто невірному календарю, який зараз відстає на 13 діб).

Звісно, це непорозуміння треба було вже давно виправити. Це не те, що не правильно. Це навіть нелогічно. Наприклад, один з найсуворіших постів — різдвяний — повинен закінчуватися відповідно перед Різдвом. Таким чином виходить, що християнам, які святкують 7 січня, за церковними канонами доводиться на Новий Рік дотримуватися посту.

У цьому році український уряд зробив 25 грудня державним святом та вихідним днем. Залишилося дочекатися відповідного рішення від духовенства та остаточно відмовитися від 7 січня.

Загалом, українське Різдво — це самобутнє свято, що відрізняється як й від суто церковного російського Різдва, так і від європейсько-американського. Тут тобі і збережені язичницькі традиції, зокрема Коляда чи щедрівки. І неповторні сільські вертепи — маскарадне дійство, де молодь наряджається в усіх, ким можна — чортами, козаками, навіть жидами. Українське Різдво — це атмосфера свята, яке проводиш виключно у сімейному колі. Це дзвінки у двері, коли сусідські діти прийшли з кутею. Це 12 смачних став, приготовлених бабусею. Це уся родина за одним великим столом.

Христос Народився! Славімо Його!

Платон Павленко

kniazi