Не правий Бабіш. Чому ліберали панікують вхолосту?

«Ностальгія чи євроскептицизм», «Чехи обрали власного Трампа», «Парламентські вибори в Чехії: переміг популіст?» — подібними заголовками нині майорить не лише європейська преса, але й переважна більшість українських ліберальних ЗМІ. Панікують з приводу результатів останніх виборів до парламенту Чехії. Як-то кажуть: «За дурною головою рукам і ногам немає спокою». У цьому разі немає спокою пальцям недолугих ліберальних журналістів, які ніби змагаються за звання найстрашнішого та найапокаліптичнішого заголовку.

Андрій Бабіш — це ім’я чоловіка, через якого всім «проєвропейським», «ліберально-демократично-няшним» персонажам так «підгорає». Якщо споглядати ситуацію «очима українця, повними недолі та зрад», то моментально малюється знайомий до болю портрет типового політика-олігарха: колишній член комуністичної партії, зовсім свіжий корупційний скандал, прецедент «ліпєцкой фабрики», маніпуляція підконтрольними ЗМІ і т.д. До того ж, основний електорат Акції незадоволених громадян (або ANO, — саме таку назву має Бабішева партія) становлять особи передпенсійного або пенсійного віку, а також безробітні.

Може здатись, що це дежавю, проте не поспішайте з висновками.

Майбутній прем’єр Чехії (саме ця посада вже чекає на Бабіша) є далеко не бідною людиною. За оцінками Forbes, ціна активів Бабіша сягає понад $3,4 млрд, і він є найбільшим приватним роботодавцем країни. Політик володіє групою «Агроферт» — це конгломерат, який складає більше, ніж 250 компаній, що працюють у найрізноманітніших галузях: від хімічної та сільського господарства до медійної. Крім того, Бабіш володіє двома щоденними газетами та радіостанцією, за допомогою яких займався «очорненням» опонентів.

Багато бізнесових зв’язків вказують на його близькі стосунки з нинішнім президентом Земаном, з яким у Бабіша ділові відносини ще з кінця 80-х, а за часів прем’єрства Земана Бабіш купив собі державну хімічну компанію Unipetrol.

Власне з групою «Агрофет» пов’язаний один із скандалів — будучи на посаді міністра фінансів, Бабіш продовжував отримувати прибутки від бізнесу, і тільки після трьох років перебування на посаді почав виконувати вимоги закону, перевівши свій фінансовий конгломерат у траст.

Якщо судити з погляду українського досвіду, то такий вчинок — це далеко ненайгірший варіант того, як олігарх виконує вимогу несумісності зайняття державної посади з веденням прибуткової підприємницької діяльності.

Також нашого героя звинувачують у будівництві дорогого відпочинкового комплексу, на території якого, як стверджують чеські журналісти, знаходиться ще й резиденція мільярдера «Лелече гніздо». Бабіша звинувачують, що він використав для будівництва цього комплексу кошти ЄС (50 млн крон, або 2 млн доларів), які були призначені для дотацій малого бізнесу. Нині цю справу розслідує також і OLAF — Європейське управління із питань запобігання зловживанням та шахрайству.

І саме за вищеперераховані «подвиги» Бабіш був позбавлений недоторканності (яка, втім, після виборів повернулась до нього) чеським парламентом. Ініціатором таких санкцій відносно майбутнього прем’єр-міністра був Богуслав Соботка — тогочасний прем’єр Чехії та партнер Бабіша по коаліції. До речі, Соботка є головою соціал-демократів, які з тріском провалились на нинішніх виборах, набравши всього 7,3%, що є найгіршим їхнім результатом за останні майже 25 років.

До речі, цікава деталь, що Бабіш є етнічним словаком, і найбільше визнання на Батьківщині політик заслужив тим, що словацький Інститут пам’яті народу оприлюднив інформацію про те, що Бабіш з 1982 по 1985 роки був агентом Служби державної безпеки (аналог КДБ в колишній Чехословаччині). Сам Андрій ці обвинувачення заперечує, що не дивно.

Щодо політичних позицій Бабіша та його партії, то основну увагу ANO звертає на зниження рівня безробіття, опіку людей передпенсійного та пенсійного віку, протистояння іммігрантській політиці ЄС (що властиво сьогодні країнами Вишеградської четвірки) та недопущення переходу Чехії на євро, а також пан Бабіш обіцяє керувати країною як бізнесом, за це його і охрестили «чеським Трампом». Будучи на посаді міністра, політик уже добився значного прогресу, запропоновані ним інновації сприяли збору податків і допомогли впорядкувати бюджет Чехії: економіка тепер у плюсі, а рівень життя зростає.

Читаючи заголовки ліберальних видань про результати парламентських виборів в Чехії, можна було невільно здивуватись черговій перемозі правих сил у Європі, але це при умові, якщо не читав про пана Бабіша та його партію. От відверто незрозуміло, звідки в них такий переполох, адже крім опору іммігрантським квотам (який зараз в тренді у країнах Центральної Європи), в програмі партії нема ні одного «правого» слова — до останньої краплі ліберальна та єврооптимістична політика.

Є підстави вважати, що Бабіш «хайпанув» та виїхав на хвилі суспільного запиту на зміну курсу розвитку країни та незадоволення більшості чехів діями ліберального уряду та парламенту. До виборів він малював з себе яскравий образ євроскептика та багато в чому консервативного політика. Критикував ЄС, очільників провідних європейських держав, зокрема Ангелу Меркель, гучно заявляв про те, що треба укріпляти кордони для боротьби з мігрантами, а моментами взагалі піддавав сумніву доцільність подальшого перебування Чехії в ЄС.

Але то все було до виборів. Одразу після перемоги своєї партії, Бабіш заявив, що він, виявляється, єврооптиміст і сподівається на поглиблення співпраці Чехії з Євросоюзом. Також повідомив, що ні в якому разі не буде співпрацювати з дійсно правою партією
«За свободу і пряму демократію», яка набрала близько 11% та фінішувала четвертою на парламентських виборах. Останні, зокрема, пропонують повністю перекрити потік іммігрантів до Чехії та заборонити іслам.

У підсумку маємо ситуацію, за якої ANO, відмовившись утворювати коаліцію з правими, доведеться шукати щастя з комуністами та лібералами, інакше Чехія отримає дострокові парламентські вибори.

Щось тут не дуже «пахне» правим ухилом та консервативним вектором розвитку.

Але менше з тим, результати виборів показали, що всередині чеського суспільства є запит на праву політичну силу, про що свідчить реакція лідера соціал-демократів Соботки, який, побачивши підйом партії «За свободу і пряму демократію», заявив: «Як це можливо, що в Чеській Республіці, коли країна в гарному стані, є стабільною, безпечною, де ми за останні чотири роки досягли багато речей у соціальній сфері, люди надають перевагу екстремістськими поглядам?». Проте, ця цитата стосується не Бабіша з його сумнівною ANO, а дійсно правої партії «За свободу і пряму демократію», тому панічна реакція ліберальної тусовки на перемогу Бабіша є просто безпорадним скигленням, що засвідчує їхню невпевненість у власних силах перед лицем першої ліпшої загрози (якщо ANO можна назвати загрозою). Цікаво буде побачити їхні обличчя, коли чехи згуртуються навколо дійсно правої організації.

Олександр Смаглюк