Наступна зупинка: Націоналізм

націоналізм

Сьогодні 14 жовтня. Раніше це був важливий день для українського націоналіста. Зараз — це важливий день для українця.

Щоб зрозуміти та відчути відвагу наших предків — українських козаків — нам довелося самим дізнатися, що таке війна. Щоб зрозуміти необхідність шанувати подвиги наших попередників — вояків УПА — нам довелося самим зазнати болю втрати.

Через біль та пригнічення, через злість та ненависть, через надію та чисте дитяче бажання націоналізм увійшов у мейнстрім.

У 2014 році лави національної боротьби поповнилися новими піхотинцями. Молодими, сильними, талановитими, злими. Не всі ці молоді хлопці та дівчата були із західних областей, навпаки, багато хто — вихідці з Донбасу, Дніпра чи Харкова. Не у всіх дід чи бабуся служили в УПА, навпаки — багато хто має діда чи бабцю червоноармійця.

Не всі з них навіть розмовляють українською. Здавалося б, сміх та й годі!

Усі ці дрібні відмінності насправді існують. Усі ці дрібні відмінності комусь здаються вагомими. Але вони не заважають нам відчувати себе єдиними. Єдиними у великій вірі та великій рішучості. Єдиними заради нашої священної Батьківщини!

Ми всі колись обрали націоналізм. Обрали своїм життєвим шляхом. Обрали своїм теперішнім та майбутнім. У кожного були на те свої причини. Для кожного це мало свої наслідки. Давайте я скажу вам, чому я український націоналіст, а ви подумаєте та відповісте собі на це запитання.

Я український націоналіст, тому що я відчуваю себе частиною української нації. Я народився у вільній Україні та зроблю усе, щоб у вільній Україні померти. Змалечку я насичувався українською культурою. Українська історія була моїм улюбленим предметом у школі. Перший поцілунок мені подарувала українська дівчина.

Я український націоналіст, тому що усім серцем люблю цю землю та людей, що на ній живуть. Я знаю, що українці — це нація воїнів, нація творців та нація переможців. Я український націоналіст, тому що усім серцем ненавиджу наших ворогів. Тому що не шукаю друзів ніде, окрім безкрайніх теренів моєї Батьківщини.

Я український націоналіст, тому що хочу, вірю та знаю, що Україна, незважаючи ні на що, стане величною та щасливою державою. Що ми витримаємо іспити, що поклав на нас Господь, та покажемо свою спроможність, своє жадання та своє право на існування.

Я український націоналіст, тому що моє серце лине лише до України. Я міг би поїхати за кордон, жити спокійним життям, ситим та заможним. Але я ніколи цього не зроблю, тому що для мене це рівнозначно зраді. Зраді своїм ідеалам, зраді своїм побратимам, зраді собі самому. Я буду жити на українській землі. Я зістарюся на українській землі. Мої кістки будуть лежати в українській землі.

Україна — це більше, ніж країна. Україна — це більше, ніж держава. Україна — це абсолютно унікальне явище. Це живий етнографічний організм, що існує всупереч усьому, та тільки питання часу, коли цей організм випрямиться та встане на повний зріст своєї величі.

Українська нація — це ще ніким неописана цивілізаційна спільнота, яку не спромоглися зрозуміти ані українофіли, ані українофоби, ані самі українські націоналісти. Українська нація — це нація геніїв, яка подарувала цьому світу ракетний двигун і перший супутник Землі. Рентген і трамвай. Кінескоп і вакцину від чуми. Чудову, прекрасну, величну поезію та прозу. Пісні та щедрівки. Живопис, архітектуру, оперу! Все це — українська нація. Українська нація — це ми.

Ми — українські націоналісти, тому що синьо-жовтий для нас не прапор, а символ живого зобов’язання, освяченого кров’ю. Ми колись підемо у вічність, станемо прахом у землі чи попелом на воді, та цей прапор ми будемо тримати над нашими головами поки будуть битися наші серця.

Націоналізм — це релігія, до якої повинен бути навернутий кожен, хто народився українцем. Тільки так ми виживемо. Тільки так ми досягнемо успіху. Тільки так ми будемо сильними та насправді незалежними.

Націоналізм як спосіб життя та мислення, а не політична течія. Націоналізм як крайнє втілення ідеалізму, романтизму та дендизму, а не диктат та пригнічення. Націоналізм як новий подих після років задушливого занепаду. Націоналізм як розріджене повітря на підкореній вершині. Націоналізм як остання Надія для тих, хто втратив будь-яку віру.

Націоналізм як формула життя. Націоналізм як останній шанс. Націоналізм як єдине можливе майбутнє.

Платон Павленко

бунтократія