Про смішне та сумне

Київ. Вулиця Костьольна. Димовухи, клацання камер, спецпризначенці. Огрядна людина на даху 5-поверхової будівлі. Натовп скандує «Spring! Spring!». Міхо трохи вагається і потім відчайдушно стрибає…

Зрозуміло, все було трохи не так, це тільки революційні «хвантазії» Стодола. Міхо не захотів стати скромним героєм україно-грузинської дружби, ясною тротуарною зорею, тихим пломінчиком волі тощо. Міхо хоче стати президентом України. І він їм стане. Ось побачите — під здивоване кліпання ваших оченят, телевізор урочисто повідомить про призначення революційними масами М. Саакашвілі президентом країни (чи хоча б виконуючим обов’язки). У разі крайньої ситуації парламент має таке юридичне право.

На що нам, сиріткам, слід звернути увагу у цьому політичному порно-цирку. По-перше — це те нахабство, з яким «дєлаютца дєла». Нахабство та зневага з обох сторін, відсутність хоч найменшого натяку на гідність. Друге — те, наскільки рішучими можуть бути ліберали навіть у досягнені своїх суто ситуативних цілей. От скажіть, було хоч раз таке, щоб добровольця, націоналіста, героя війни натовп відбив в ментів. Ну хоч раз?! Отож-бо. Те що зараз каже «генпрокурор», що сбушні менти могли відкривати вогонь на ураження, якось не вселяє довіри… Мєнтам теж хочеться жити. Вони швиденько зрозуміли — як тілько вони почнуть стріляти, по ним теж почнуть стріляти у відповідь. І ніякі бронежилети у цій ситуації не врятутують. Коротше, цим сукам є сьогодні чим пишатись.

Реальні заслуги Міхо перед Україною символічно-подарункові. Якщо бути точним, то їх взагалі нема. Ця людина не жбурляла коктейлі на Грушевського, не мерзла ночами на тому стидному Майдані, не воювала на фронті. Як і сьогоднішній «ґарант», він годує охлос обіцянками, без жодного підтвердження спроможності їх виконати. Будучи незрівнянно амбіційнішою людиною, ніж Шоколадний, Міхо потрібна не тільки влада, але й зиск від неї. Йому потрібне справжнє визнання та щире переобрання на другий термін («другий» у всіх сенсах). На кону щось значно більше, ніж заводик під Липецьком та регулярні виплати в офшори. На кону продовження його особистої Легенди. Якщо зараз в нього нічого не вийде, ця легенда кане у вічність. А разом з нею і він сам.

Можна сказати, що у порівнянні з тією жидівською дупою, яка в нас зараз замість президента, така людина як Саакашвілі буде меншим злом. Але не створюємо собі ілюзій. Це партач, ліберально-чекістського походження, не українець, однокурсник Вальцмана (добре, що хоч ПР з ним не засновував). Це та людина, яка навчила Шоколадного, як прийти до влади через м’який ліберальний переворот. Він краще за нього розуміється на цьому, що так бісить наших «цілком легітимних» владоможців. Людина не тільки дуже амбіційна, але й неймовірно властолюбна. Якщо, прийшовши до влади, його шляхи якось недоречно перетнуться з шляхами націоналістів, він не довго думаючи почне нас знищувати (так і хочеться написати «ось побачите!»).