Український літопис: Початок депортації до Сибіру

Депортація українців

Після закінчення Другої світової тодішній цар кремлівський зосередився на знищенні українського повстанського руху, який був першою перепоною на шляху до «світлого комуністичного майбутнього».

У післявоєнний період на території Західної України між бійцями УПА та росіянами відбувалось до 500 сутичок на день. Протягом січня-квітня 1946 року НКВСники шляхом вже відпрацьованого червоного терору знищили майже 40% повстанського руху України.

Радянські пропагандони, не дуже відрізняючись від своїх сучасних послідовників, тим часом навішували населенню казочки про страшних українських фашистів та розп’ятих польських хлопчиків у трусіках.

10 вересня 1947 року Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин “оунівців” і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».

21 жовтня 1947 року почалася операція «Захід». З самого ранку озброєні представники МҐБ почали вриватися в домівки та під дулами рушниць виганяли усіх, включаючи старих, жінок та заспаних дітей на вулицю. Їм не давали не те що зібрати речі, навіть вдягнутися. А погода була вже давно не літньою.

Народ, як скот, почали зганяти на залізничні станції та масово грузити у вагони. За одну тільки першу добу виселили більше 76 тисяч осіб. Переважно це були жінки та діти.

За документами МҐБ протягом довгої дороги на північ втекти намагалися 875 осіб, та 515 з них було схоплено.

На цих українців чекала нелегка доля. На чоловіків — ув’язнення по таборам чи страта. На жінок — каторжні роботи на теренах холодного Сибіру. А дітей ще й русифікація та, як слідство, втрата своєї української національної свідомості.

Всі ці звірства радянська пропаганда прикривала гаслами боротьби з куркулями. Тобто, заможними селянами. Проте, ці «заможні» селяни мали щонайбільше дві, а здебільшого одну корову. Лише третина мала на своєму подвір’ї свиню, та лише чверть — плуг та борони. Ну, як бачите, типові страшні капіталісти та вороги робочого люду.

Усього за період з 1944 до 1951 року з Західної України до Сибіру, у Казахстан та Далекий Схід було депортовано більше 200 тисяч українців. Всі вони вважалися бандерівцями та пособниками фашистів. Все їхнє майно було конфісковане у радянську власність. Всі вони не повернулися додому.