Остаточне вирішення. Українська редакція

остаточне вирішення

Передмова головного редактора:

Знаєте, Бунтократія, насправді, ліберальне видання. Чи не єдине таке у цьому світі. Справжній плюралізм думок тільки у нас. Тому сьогодні ми публікуємо статтю Павла Стодола «Остаточне вирішення. Українська Редакція».

Редакція не розділяє та не підтримує думок автора.

У Лінці євреїв жило зовсім мало. Зовнішність проживаючих там євреїв протягом віків цілком европеїзувалася, і вони стали схожі на людей; я навіть вважав їх німцями.

Адольф Гітлер, «Моя боротьба»

Всі ми знаємо, що Голокост — це «свято, яке завжди з нами». Ми всі палко та затято віримо, що так воно і було (хоча факти, нудні цифри і цілий полк ревізіоністів твердять нам протилежне). Голокост — наша Віра, що тримає нас на гнилих манівцях ліберального світу. Голокост — наша скала і наш наріжний камінь! Багато хто з нас, потайки, ностальгує про стару-добру гайдамацьку різанину в Умані і мріє про крематорії, що «вновь задимятца». Та впадає в око неймовірна дистанція між сьогоднішнім типовим НС-українцем та славними ділами минулих днів. Саме про цю відсторонену політкоректну дистанцію, про позицію сьогоднішніх українських правих щодо Остаточного Вирішення (якщо вона взагалі існує), й про цікавий вибір між людяністю та справедливістю йтиметься у цій статті.

Генеза

У юності, цікавлячись релігією, я прочитав товстенький Старий Заповіт і був нажаханий розмахом етнічних репресій та побутового насилля, яке практикував «богообраний народ» задля свого виживання (з нещодавньої історії у порівняння йдуть, хіба що, звірства НКВС та червоні кхмери). Той факт, що євреї свого часу повністю загеноцидили на всі 100% (нікого не залишилося!) цілі етноси, зараз сприймається якось симптоматично спокійно та байдуже. Ортодоксальні юдеї досі дуже пишаються цим та святкують як національне (!!!) свято. Ліберальні євреї також потайки пишаються, хоча на людях з переляканими обличчями кажуть: «Ми не маємо до цього ніякого відношення! Це було казна-коли…».

Але факт залишається фактом — якби не неймовірно криваві та ретельні етнічні геноциди, євреї як нація ніколи не сталися б і ніякий Бог їм би не допоміг. А такий розклад справ, погодьтесь, наводить на думку про справжню природу тієї «богообраності». Ось тут і починаються думки про сакральну важливість кровної спільноти та святість дії (будь-якої) заради неї. Примарні «загальнолюдські цінності» та «любов до ближнього» нічого не важать. Хай там що, але будь-який єврей на свідомому і підсвідомому рівні сприймає себе приналежним до героїчного народу ґвалтівників та убивць, що тимчасово, з примхи долі, перейшов на «повзучу» стратегію.

Український терен

Гібридна експансія пейсатих у наші землі почалася, ймовірно, задовго до прийняття християнства. Треба віддати їм належне — повзти так повзти! Перша згадка про «торгову націю» відноситься до Несторового літопису і опису подій, що передували скиненню та вбивству Аскольда. Тоді були погроми чи загроза погромів у єврейському кварталі. Уявіть: кінець IX сторіччя, скільки тоді ще того Києва було, невелике село… і вже маємо цілий жидівський квартал!!!

Така авторитетна особистість як Володимир Мономах, чий державницький хист та людські якості всіма визнані, свого часу видав спеціальний указ, що забороняв євреям торгувати, перебувати на території Київської Русі та в’їжджати до країни. Цим же указом дозволялося (у разі ослуху з боку жидів) нещадно їх грабувати та бити. Інакше кажучи, вони ставали людьми поза законом, в найгіршому сенсі цього слова. З огляду на сьогодення, в мене серйозні підозри, що княжим указом знехтували. І ці паршиві достойники досі, на роздоріжжях нашої історії, гендлюють духом та старим шматтям, мають зиск з наших слабкостей. Бо Батьківщина не їхня, не їхня Кров та Честь.

Про те, що робив НКВС з Україною та про етнічний склад чекістів, тут взагалі можна не говорити. Євреї красненько віддячили нам за гостинність та терпимість до семітської специфіки. Втім, це повинна знати кожна ліберальна сука. Це повинно навіки закарбуватися в їх мізках! Це потрібно повторювати кожен раз і при першій ліпшій нагоді — більшість, більшість у НКВС та ГПУ були євреї. Те, що закидають деякі дослідники, що перед війною були чистки євреїв і що після цього вони стали вже другими по кількості в органах після росіян, ймовірно, не відповідає дійсності. Євреї майстри мімікрії. Дуже багато євреїв з кар’єрних міркувань змінили своє прізвище. Наслідки цього видно дотепер — скільки разів у повсякденні ми бачимо нахабну єврейську пику при цілком пристойному українському чи російському прізвищі. Потрібна окрема ревізіоністська робота у цьому напрямі. Прийде час і ми спитаємо з тих, хто вчинив цей справжній непридуманий геноцид України у 30-х. Не тільки з тієї ідеології, якою вони прикривались, а й з безпосередніх виконавців та їх нащадків.

Проходячи через Бабин Яр, я періодично бачу жидів, що присідають біля тієї клятої менори і щось томно шепочуть своїм неіснуючим родичам. Мабуть, обговорюють розмір майбутніх репарацій з України. І це притому, що доведено, що жодного єврея у землі Бабиного Яру немає. Жодного! Як сказав один дотепник: «Єдине, що тішить, — на виплати репарацій за невбитих євреїв грошей в нас теж нема».

Хоча, не все так погано. Звичайно, був видатний гайдамацький майстер-клас «Good night, jude side!». Був Симон Петлюра. Щоб там не казали ті ревізіоністи, але маємо надію, що погроми все ж таки були… (щоб поляк та жидів не різав?!). Нарешті, була дивізія «Січових Стрільців». Нам є на що спертися, є певний позитивний досвід.

Світ

Усюди постійно все відбувалося за одним сценарієм. Блукаючі смердючі пілігрими, яких пускали в країну. Вони осідали, то там, то там. Без огиди займалися брудними справами й потроху прибирали до рук ключові. З презирством ставились до будь-яких місцевих державних інституцій та традицій, трималися осторонь. Уникали сплати податків, що давало немалий ресурс для підкупу державних чиновників. Живучи у якійсь країні, дуже повільно асимілювалися суспільством, ніколи не забуваючи своє етнічне походження. Таємно багатіли й багатіли. У Європі християнська релігія відігравала подвійну роль — з одного боку засуджуючи, з другого — пролонгуючи єврейську легенду та, відповідно, їх фізичну присутність. Зараз такі речі називають агресивним маркетингом, але тоді це було «запаковано» у релігію.

У сьогоднішній «вільний та демократичній» Європі саджають за публічні сумніви та невіру у Голокост. Старі та каліки стають в’язнями сумління, а свобода думки «від сих до сих». Відтак, через безкарність безсоромні сини Ізраїлю досі роблять гроші на своїх невбитих родичах. Зараз до виплат репарацій підключили Польщу, Австрію та Угорщину. Німеччини вже недостатньо. В Америці справи трохи кращі, але не набагато. У Росії жидо-комісарські виблядки догулюють, що їм залишилося. Фраза «Хто був нічим, той стане всім» походить, як відомо, з єврейського релігійного гімну.

Ну от чому, чому ми розуміємо небезпеку арабського національно-релігійного фанатизму, але глухі до небезпеки спорідненого єврейського національно-релігійного фанатизму?! Потрібні дивні, штучні за своєю природою кризи, потрібна нарешті гібридна війна, щоб у аполітично-ліберального стада з’явились резонні питання — «А що ж це на справді відбувається?… Якось занадто багато збігів…». Треба нарешті зрозуміти — будь яка співпраця з семітським націоналізмом у будь якому форматі (релігії, більшовизму, неолібералізму тощо) — неприйнятна та згубна. Євреї починали, до речі, як і араби — зі сліпого терору, вибухів, вбивств, таємних наддержавних мереж. Це тільки зараз вони «стали схожі на людей». Наразі жиди контролюють світові фінанси, медіа та суди. А відтак, і увесь білий світ.

Остаточне Вирішення

Зазначимо, що автор статті далекий від поміркованості у Остаточному Вирішенні й не розуміє, наприклад, погляду І. Франка, що допускав співпрацю з жидами у справах духу, а у бізнесових справах — навпаки, заперечував. Весь досвід нашого спілкування, вся історія відносин з євреями безпомильно свідчать, що єдиний вихід — тотальне фізичне знищення. Закінчити те, що почали німці (а ми ж віримо у Голокост!) та через зайву манірність не довели до кінця. Якась нова генерація правих глобалістів, якесь чергове покоління просунутих НС-ників візьме на себе цю брудну, але цілком виправдану роботу та зробить її. Швидко, ретельно та без зайвих докорів сумління.

А інакше ніяк. Це єдине, що може гарантувати Націям та Людству реальний подальший розвиток, а пересічним людям спокійне та достойне життя. Якщо до когось не дійшло, то євреї ніколи не заспокояться і не перед чим не зупиняться. При потребі зроблять WW3 (в них вже є цілком успішний досвід двох попередніх). Бо війна — це найкращий ґешефт з усіх можливих! Це для них екзистенційне — красти, брехати, вбивати, ґвалтувати. Завдяки цьому вони вижили. Вони досі дихають через це. Просто почитайте новини… Їм завжди буде діло до вашого гаманця і вашого майбутнього. У них завжди будуть плани на ваше життя. Як сказав Дідусь — «Натурам слабким треба нарешті пояснити, що справа йде про те, бути чи не бути». І на відміну від розслаблених автохтонів, євреї це «бути чи не бути» відчувають на рівні інстинкту.

Не виключено, що сьогоднішньому поколінню українських правих доведеться робити цей вибір. Можливо, це буде не завтра, не після завтра. Але можливо, що вже в осяжному майбутньому, нарешті, з`являться довгоочікувані обриси Справжньої Справедливості як загального, всесвітнього явища. Кілька років тому у щось таке важко було повірити, але справи розвиваються настільки швидко, що не можна виключати найкращого для нас розвитку подій.
Чи будуть готові сьогоднішні нео-бандерівці, праві фанати та інша «фашистська наволоч» до такої несподіванки? Чи вистачить наснаги та усвідомлення своєї місії? Покаже час. Той самий цікавий вибір між людяністю та справедливістю. «Вбити не можна милувати» з плаваючою комою. Можете вважати мене по-хуліганські налаштованим мрійником, але, всесвітній єврейський погром стає чимось таким, що цілком можна уявити. Уявити, вже з суто технічної точки зору. І все йде до того, що жидам просто нікуди буде тікати. Брудна та ница єврейська історія потроху добігає кінця.