Єврейська культура згвалтування

гарві вайнштайн

Є такий (((американський))) продюсер Гарві Вайнштайн. Фільми, що створювались за його участю, не раз брали Оскар. Він продюсував величезну кількість кінотворів: від «Кримінального чтива» до «Володаря перснів». Як бачите, дуже впливова людина у Голлівуді. Але будь-яка влада колись закінчується. Та часто це супроводжується великим галасом та тріском.

5 жовтня The New York Times опублікував інтерв’ю актриси Ешлі Джад, у якому вона розповіла про сексуальні домагання Вайнштайна. Скандал швидко набрав обертів. Почалась ланцюгова реакція. За наступні два тижні після публікації інтерв’ю більш ніж 40 жінок звинуватили Вайнштайна у домаганнях та зґвалтуваннях. Серед них, наприклад, добре відома українській аудиторії Анджеліна Джолі.

Світ Вайнштайна був зруйнований. Він втратив власну компанію. Його кинула дружина. Титри з його ім’ям були вирізані з серіалів та фільмів, до створення яких він приклав руку. Вайнштайн навіть був виключений з Американської академії кінематографічних мистецтв і наук, що присуджує Оскар. Це лише другий випадок за всю історію Академії (яка, між іншим, існує з 1927 року).

Цей скандал нагадує повітряну кульку, у яку десятиріччями по краплі збиралася вода, через що кулька ставала усе більша та більша, поки раптово не луснула, заливши увесь Голівуд хвилею мерзотних історій про сексуальні домагання. Але ось яка справа: про цю кульку знала уся американська кіноіндустрія.

Кажуть, що поведінка Вайнштайна була таємницею Полішинеля. Ще у 2013 році на церемонії вручення Оскара ведучий пожартував над дівчинами-номінантками: «Вам більше не треба прикидатися, що вам подобається Гарві Вайнштайн». Над жартом посміялися усі, бо всі знали, що він правдивий.

То ж у чому секрет? Чому Вайнштайн тримався так довго та так швидко луснув?

Гарві Вайнштайн

А ні у чому. Просто Голівуд — це смердюча клоака, яку заповнюють тварі та покидьки. Усі знали про домагання Вайнштайна. Геть усі. Наприклад, режисер Квентін Тарантіно, який до останнього захищав свого єврейського друга, казав «ні-ні-ні, не може бути». Але коли скандал отримав надто великого розголосу, то дав задню та одразу ж згадав, як його колишня скаржилася на Вайнштайна за те, що той до неї «приставав».

Умовно закрита тусовка справно мовчала про вчинки члена цієї тусовки. Бо боялися бути осміяними або втратити посаду. Або вважали, що це нормально, жартували з цього. Але варто було старому єврею програтися, то усі як один, включаючи його колишніх начебто друзів, почали зі скаженою злобою обливати його лайном, спекулювати на цій історії, намагатися як можна більше пропіаритись, висвітлити себе таким собі воїном світла у боротьбі за моральність.

Що змушувало ту ж Анджеліну Джолі десятиріччями мовчати про сексуальні домагання Вайнштейна? Посол ООН когось боялась? Сумніваюся. Вайнштайн, звісно, огидний жирний збоченець, що отримав по заслузі. Але хто з тих сотень актрис, що кинулись звинувачувати Вайнштайна, дійсно зазнали насилля, а не добровільно накрутилися на обріз, щоб отримати бажану роль?

У сучасному світі кінематограф — це чи не найважливіший засіб впливу на свідомість, чи не найважливіший засіб пропаганди пануючої ідеї. Засіб виховання населення. Формування його думки. А головний виробник кіно у світі — Голівуд — він ось такий. Гнилий наскрізь. Тут жирні потворні євреї домагаються жінок. Жінки заради ролі не дуже проти. Чоловіки заради посади самі підкладають своїх дружин. А оточення про все знає та на все дивиться крізь пальці.

Потім усі разом обтрушують коміри піджаків від кокаїну та йдуть робити яке-небудь кіно про вищі ідеали.

Це, звісно, погано. Але що робити, якщо альтернатива в українському кінематографі відсутня? Ні, начебто є якийсь пульс. У останні роки почали з’являтися фільми типу «Червоного». Але люди не можуть жити тільки вчора. Вони хочуть жити сьогодні та думати про завтра. Українське кіно стане популярним лише тоді, коли воно навчиться дарувати глядачу мрію, бо мрія — це головне, що змушує діяти.

А поки що українцю тільки й залишається, що дивитися голлівудські блокбастери, які виробляє різна морально вироджена піздота.

Платон Павленко