Марш неРівності: погляд активіста

Marsh_nerivnosti

За декілька днів до т.зв “Маршу рівності” ми подали до КМДА повідомлення про проведення мирної акції біля пам’ятника Грушевського з вечора 16-го червня по ранок 17-го. Близько 20:00 почалося встановлення загорож для того, щоб “безпечно” провести марш дегенератів. Внаслідок цього, ледь не половину центру міста огородили, а киянам і гостям міста не давали змогу пройти до Хрещатика, порушуючи таким чином право громадян на вільне пересування.

На мирну акцію патріотичних сил я приїхав з рідних Сум о другій годині ночі. Пройти до пам’ятника Грушевського не можна було вже ніде, окрім деяких лазейок. Зателефонувши побратиму, я дізнався що є місце, де ще є шанс пройти. Весь розрахунок був на розпіздяйство охорони або власні швидкі ноги. По дорозі до того місця я зустрів трьох молодих людей: двох дівчат, одна з яких була з Москви та хлопця. Вони вже були добряче напідпитку. Побачивши, що охорона не спить, я зрозумів, що використати їх – мій найкращий шанс. Вони хотіли потрапити на Хрещатик. Я теж і пояснив, що через ранковий гей-парад всі дороги перекриті і пройти на Хрещатик неможливо, тож найкращий спосіб – використати ту лазєйку. Перелізши через паркан, нас помітила охорона. Лунали погрози, що зараз викличуть поліцію, адже ми були вже не першими, хто там вже проходив. Ініціативу в розмові з охороною взяла одна з дівчат, вона розповіла, що ми гості міста, вона моя дружина і нам потрібно на Хрещатик. Через 10 хв розмови, охоронцям набридли п’яні розповіді дівчат і вони нас відпустили. Так я опинився на Володимирській. Вже вночі була посилена охорона поліції. Буквально через 5 хв я вже був серед своїх.

Світ тотально діалектичний і пам’ятник Грушевського став свого роду символом правого спротиву. Серед тих, хто там був були різні люди: язичники і християни, православні та протестанти, консерватори та націоналісти, але всіх об’єднувало несприйняття ідеології необільшовизму, яку нам нав’язують “західні партнери” ззовні та грантожери зсередини. Це був майданчик свободи з територією, більшою за Ватикан. Ідеологічні дискусії, розмови про життя, спілкування з побратимами з інших регіонів не могло не об’єднувати.

Близько 5 ранку почалася спільна молитва, яка ще більше укріпила у нашій правоті. Після неї ми почали збирати речі і займати місця на дорозі. Поліція помітно занервувала і почалося незрозуміле бродіння з їхнього боку. Позаяк наша акція була анонсована, ніхто не очікував, що поліція схоче реалізовувати силовий розгін. Ми зайняли місце на дорозі, поліція почала нас оточувати, тож ми вишукувалися у лави. Нас почали тіснити. На кожного активіста приходилося не менше 10 поліцейських. Почалося протистояння, нас тіснили з усіх боків, активістів заливали балоном, били, висмикували з лави і пакували по автозакам.

Я і 27 активістів були у першій партій затриманих. У моєму автозаці були лише представнику руху “Традиція і Порядок” та “Карпатська Січ”. Це було вже не перше моє затримання, тож перше, що я зробив – зателефонував своєму адвокату і зафіксував час, коли нас затримали, сфотографувавши годинник на фоні грат автозаку. Нас доставили до Шевченківського райвідділку, де нам стало відомо, що відбулася ще одна сутичка під Оперним театром і затримали ще понад два десятки активістів. У райвідділку нас пару годин тримали у актовому залі після чого покликали на допит. Знаючи 63 статтю Конституції опитування пройшло швидко, мали викликати до слідчого, але пройшло 3 години з затримання і адвокат забрав мене та перших затриманих активістів з тенетів гомополіції.

Першим, кого я зустрів будучи вже на волі був Дмитро Корчинський та Оксана Корчинська. Вони йшли звільняти інших затриманих активістів. На вулиці я побачив, що ті активісти, кого не затримали блокують вулицю, поки не випустять всіх політв’язнів. Загалом блокада тривала більше двох годин і повністю зупинила рух транспорту, пропускаючи лише автомобілі з дітьми та швидку допомогу. На цьому і закінчилися мої пригоди. Я пішов, коли звільнили всіх.

Підсумовуючи, я хочу висловити подяку тим, з ким стояв пліч-о-пліч за сімейні цінності: активістам Традиції і Порядку, Катехону, Правому сектору, ВО Свободи, Карпатській Січі, С14, Моноліту, адвокату Віталію Коломійцю, депутату Київради Володимиру Назаренку та народному депутату Оксані Корчинській. Я знаю, що ці люди ніколи не зрадять, підтримають та не забудуть. Дякую, Вам, друзі. З нами Бог!

“Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас” (Мф. 5:10-12).