Бог! Батьківщина! Патріархат!

Patriarhat

Існують певні створіння жіночої статі, що маніфестують яскравими літерами на плакатах: “Патріархат, горі». Нам вони відомі як феміністки, окрема ланка псевдоідейних майже-жінок. Патріархальний суспільний лад милосердно надає їм дозвіл на демонстрації, на яких вони проголошують жалюгідні заклики до спротиву химерним ворогам: гендерна нерівність, дискримінація, кухня.

Існують жінки, що закликають патріархат палати живим вогнем, адже тільки він запалює жіночі серця та освітить їм шлях. Вони вам відомі як антифеміністки, прихильниці патріархальної теорії, хоч нарікати нас так зовсім недоречно. Ми не антифеміністки, ми – жінки. Нашими ворогами ми проголошуємо секулярність, насилля емансипованого конструкту, ідеологія фемінізму.

Фемінізм являє собою утопічну, але категорично деструктивну фантасмагорію, якою хворіють іноді навіть чоловіки. Ідеологія лівого флангу проти жінки, що прагне вершити нашу долю. Їх боротьба розгортається проти химер, які вони власноруч створили. Той самий «патріархат» – історіософська концепція, яку возвели до сутності Велиала та коронували «найбільшим ворогом жінки». Все лихо та нещастя, незадоволення та обурення, хвилю сліз та повінь гніву вони піднесли до культу «патріархату», підживлюючи його новими міфологемами.

Патріархальна теорія, насправді, лише одна з соціологічних теорій, сукупність явищ та відносин в соціумі. Цікаво, чи могли феміністки припустити, що їх вигадки будуть так привабливо виглядати для їх супостату у вигляді «антифемінізму» та надихати його? Ми настільки багато почули про патріархат, що стали їм відверто марити, плекати мрії про нього та ніжно зітхати по «світу чоловіків». Сподіваюсь, що за сотню років наруги над жіночою природою вони нарешті здійняли справжній буревій, проте ніяк не з лівого флангу прихильників емансипації. Більше того, вони здобули справжніх ворогів і вони не чоловічої статі. В українських реаліях перед ними може розгорнутись потужний фронт за жіночність, та вони мали це передбачити.

На «світ чоловіків» жінки зазіхатись почали від суфражизму, проте пішли вони ганебно помилковим шляхом через запозичення чоловічої моделі поведінки у жіноче буття, що стало тріумфальною поразкою. Жінки програли на початку 20 століття, а феміністки стали падальниками на полі бою. Вони жадібно пожирають залишки жіноцтва та цькують тих, хто намагається втриматись за традиції.

Гуркіт протестів за право голосу та доступ до праці був почутий лише тому, що йому дозволили бути почутим. Голосування на виборах – перекроїло електорат, жінки на підприємствах – величезний людський капітал, який треба було інтегрувати в новий індустріальний світ. Проголошується доба «емансипації». Проте, емансипація – це не про жінку. У власному прагненні «позбутися пана (тобто – патріарху, чоловіка)» вони панів тільки помножили, адже сьогодні жінка підпорядковується начальству в офісі, наднаціональним інститутам, емансипованим конструктам та сучасному суспільству, але не власному чоловікові. Замість кухні – офіс, Батьківщину проміняли на марево лівих антидержавницьких ідеологій та більше не хочуть взивати до Бога, а керуються тільки матеріалістичним та тілесним.

Ідеологія фемінізму за всі відомі нам три хвилі загрались з власними теоріями та з першого кроку відразу ступили у патове положення. Намагаючись зберегти впевненість у поглядах вони стрімко загрузли в абсурдних запереченнях. Вчора вони істерично вимагали сексуальної свободи, а здобувши, вже сьогодні прагнуть зобов’язати інституціонально регулювати стосунки з чоловіками, запроваджуючи «дозвіл на секс» у Швеції, пропонуючи комітети по оцінюванню фізичного/емоційного/економічного насилля в шлюбах в рамках Стамбульської конвенції та розгортаючи кампанії проти чоловіків, які набрались сміливості, аби висловити дамі комплімент. Вчора вони вимагали гендерні квоти в державних настановах, а з кожним підвищенням обов’язкового мінімуму вони вимагають поставити планку ще вище. Вчора вони виступали за легалізацію проституції, сьогодні вони здіймають паніку, що її треба категорично заборонити, завтра вони, напевно, знову запропонують нормативи продажу сексу, але тільки вже з гендерними квотами.

Фемінізм воліє десакралізувати все те, що патріархальне суспільство шанувало та намагалось усіляко захистити: краса, кохання, шлюб і материнство, мудрість і правда, та особливо – Жінка. Вони не просто зрікаються від Краси, а засуджують її, закликаючи до руйнації ніжного образу дів. Кохання їм погрожує «пригніченням», тому вони труять жіночі голови пропагандою «принциповості та рівності», що призводить до дисбалансу у стосунках з чоловіками. Шлюб для цих нещасних жінок став лише папером з РАГСУ, а не сакральним поєднанням чоловіка та жінки перед Богом. Керуючись секулярними світоглядницькими позиціями, відповідно, вони знецінюють дар жінки породжувати життя. Всі тези, що були ними проголошені – нахабна дурість та маніпулятивна неправда, які, на жаль, приживаються у суспільстві та поневолюють Жінку серед хибних конструктів та деструктивних ідей.

Я прокидаюсь у сучасному світі та шукаю відповіді. Хто спаплюжив його та примусив до такої долі жінок? Тим часом, на вулицях якісь дівчатка влаштовують акції та хизуються знищенням всього з того, що мені так не вистачає і на що я воліла б орієнтуватись. Тож нехай вони і будуть нести відповідальність за атентати проти жіноцтва. Да збереже нас патріархат, бо саме через феміністок я дізналась, що він шанував мене та захищав.

“Ні Бога. Ні нації. Ні патріархату.» – кажуть представниці девіаційних гуртків, яким засмітили голову ідеологемами різних перетравлювань марксистських вчень.

Бог! Батьківщина! Патріархат! – відповідаємо ми, керуючись Істиною та Правдою.